Як виховати ліниву дитину. Поради для батьків.

Слова “лінь”, “лінощі” мають негативний відтінок, натякаючи на бездіяльність, пасивність, брак активності, нелюбов до праці й необтяжливе дозвілля. Досить часто лінощі є перепоною для досягнення бажаного успіху.

Причиною лінощів можуть бути неправильне виховання, страхи людини, невпевненість у собі і навіть захворювання.

Але лінощі – це не завжди погано. Всі ми знаємо, що саме “ліниві” люди успішно вигадують нові винаходи та пристрої для полегшення роботи, знаходять легші та доступніші шляхи вирішення завдань. Врешті решт нервовій системі лінивої людини іноді можна позаздрити.

Якщо ж говорити про малих дітей, то їх складно назвати лінивими. Природна активність дитини «зашкалює»: їй постійно хочеться рухатися, розмовляти, торкатися руками, куштувати на смак. Активність дитини – це спосіб пізнання світу, де через власну діяльність відбувається розуміння своїх можливостей і входження в оточуючий світ.

Але що ж такого відбувається у процесі виховання, що людина стає пасивною, незацікавленою, похмурою і навіть хворою? Як відрізнити пасивні лінощі від здорового способу сприйняття світу?

Дайте дитині подумати! Обсяг інформації, яка циркулює у сучасному світі, є занадто великим, тому малій дитині незрозуміло все. Цю інформацію мозок дитини намагається узагальнювати, осмислювати та розуміти. Діти можуть тривалий час спостерігати за рухом мурахи або діяльністю мами на кухні, годинами гратися в піску чи у зламаному пристрої. Для дорослого дії дитини можуть здаватися безглуздими. Але щось вабить її у цьому, щось вона намагається зрозуміти. Тому втручаючись до такого процесу дитини і нав’язуючи власну діяльність, ми стаємо на заваді природній пізнавальній активності.

Відпочинок – наше все. Як добре, коли діти сплять. У сні ми відпочиваємо, відновлюємо сили, знімаємо напругу тощо. Але, не варто думати, що відпочиваємо ми лише уві сні. Нервова система дитини інтуїтивно вміє балансувати активність з відпочинком. Звичайне «втикання» в одну точку, мрійливість, сидіння «без діла», монотонні дії тощо допомагають дитині знову відновити свої сили. Не варто ставити собі за мету щохвилини розвивати дитину, займати її ділом, – такі зупинки просто необхідні для відпочинку нервової системи.

Лінивий бунт. На глобальні лінощі часто скаржаться батьки підлітків. Так, це витримати складно. Але й завдання підліткового віку непрості. У цей період відбувається переосмислення набутого досвіду і становлення зрілої особистості у світі дорослих. Підлітки часто ставлять філософські питання і можуть роками розмірковувати над відповідями. В чому сенс життя? Який сенс у тому, що я роблю? Не хочу бути схожим на батьків, але сам не знаю чого хочу. У подібних роздумах виникає бажання не робити нічого. Або навпаки, виховним заходам батьків важко протидіяти «дорослими методами», тому обирається найлегше – лінь. Що робити – однозначної відповіді не маю. Але впевнена, у кожній сім’ї є власний спосіб спілкування з підлітком, оскільки для подолання такого бунту потрібно багато сили та енергії. Зламати – зробити людину пасивною назавжди; відпустити – є шанс, але не факт; зацікавити – самий найкращий спосіб, але складний; поважати силу, вкладену у бунт – величезна робота батьків над собою.

Замінники діяльності. Мова йде про комп’ютерні ігри, соціальні мережі, телебачення – діяльність без очевидного результату та задоволення. Постійна діяльність відволікає нас від думок про сенс буття, від проблем, від вибору та прийняття рішень. Можна гратися все життя у комп’ютерні ігри, уникаючи комунікації віч-на-віч. Це є справжнім переховуванням від складнощів, які у реальному житті потрібно вміти долати. Діяльність без діяльності, хоча іноді її називають лінню. Насправді – це звичайний страх, невпевненість у собі і небажання постати перед реальністю.

Займайтеся цікавим. Лінощі часто виникають там, де є брак мотивації та нерозуміння сенсу в цій діяльності. Саме пауза, зупинка допоможе переосмислити, знайти новий сенс, або навіть зробити вибір. Людина має займатися тим, що їй подобається. Часто батьки нав’язують свої інтереси, забувають спитати чи поспостерігати за дитиною. В такому випадку вона, однозначно, буде лінуватися, протестувати і навіть хворіти.

Просто «побудьте» поруч. Іноді діти вчаться лінощам у дорослих. Але вони можуть навчитися отримувати задоволення від спілкування з батьками та від спільної діяльності. Тоді дитина візьме від виховання значно більше, адже лише любов і повага до дитини дають змогу батькам цінувати її темп, пишатися найменшими успіхами, спостерігати за інтересами дитини, підтримувати її.

Дитина також може спостерігати за Вами: як Ви дозволяєте собі бути самими собою, вчасно відпочивати, займатися улюбленою справою, будувати комфортні стосунки з людьми, вирішувати складнощі й отримувати задоволення від своєї діяльності та життя. З таким досвідом дитина навряд чи буде ховатися за лінощами, а почне з інтересом пізнавати світ і себе.

Інна Жмайло
Психолог. Психотерапевт.