Втрата близької людини

Переживання втрати близької людини – одна із самих важких криз в житті. Вона супроводжується горюванням – періодом визнання тяжкої втрати, її переживанням і пристосуванням до життя.

Кожна людина переживає такий глибоко особистий досвід по своєму. І тут немає загальних рецептів або порад. Тим не менш виділяють декілька типових стадій, які допоможуть зрозуміти й підтримати людину. Хоча спиратися на цю схему слід обережно, оскільки переживання горя достатньо нестабільний процес. Людина проходить через одну стадію всього процесу, потім повертається до неї знову, коливається, проживає по новому. І так по колу, все вертається.

Традиційна модель переживання втрати

1. Заціпеніння, шок. Супроводжується недовірою і відчуттям нереальності того, що відбувається. Людина наче знаходиться у паралельному світі: не відчуває себе, свого тіла, почуттів.

Традиції поховання, прощання з померлим спрямовані на підтримку близьких родичів. Тому оплакування, бесіди з родичами і близькими, прощання, поховання допомагають усвідомити реальність того, що відбувається. Стадія заціпеніння не має тривати більше двох тижнів й варто допомогти людині перейти на наступну, хоча не менш складну стадію.

2. Біль і заперечення. Заціпеніння поступово поступається сильній тузі, тривозі, напрузі. З’являється сильне бажання повернути померлого. Може бути нав’язливе бажання багаторазово аналізувати обставини смерті. Людина може постійно пригадувати, відчувати присутність, чути голос померлого, бачити його в обличчях перехожих, він часто з’являється у снах. А також розмовляти з померлим, наче з живим, готувати йому їсти. Розмови про нього в теперішньому часі. Є місце галюцинаціям.  Активно проявляється соматична симптоматика.

Родичам важливо м’яко підкреслювати про спогади померлого в минулому часі й допомагати визнати факт уходу близької людини. Буває, що людина наче «зависає» на цій стадії на довгі роки. Фантазує, розповідає поводиться з померлим, наче з живим. Їй потрібна психологічна допомога.

3. Агресія і відчай. Поступово приходить визнання, що померла людина вже не повернеться. З’являється злість, агресія і пошук винного, або звинувачення себе. Важливо не сперечатися, але і не давати можливості зациклюватися тривалий час на звинуваченнях.

4. Усвідомлення і прийняття. Розуміння того, що нічого не змінити. Приходять апатія, соціальна замкнутість,  відсутність бажань та цілей. Настає глибокий сум. Багато плаче. Можлива депресія. Слід розмовляти про померлого, пригадувати. Світлі спогади – ознака того, що робота горювання завершується.

5. Розв’язка й інтеграція. Людина, що горює поступово починає повертатися до життя без померлого. З’являються бажання, нові цілі, плани, поступово вертається енергія, виникають нові захоплення, будуються нові стосунки. При спогадах близької людини вже не переповнюють почуття, хоча пам’ятні дні викликають тимчасове загострення.

Важливо знати, що професійної допомоги потребують люди:

  • Які тривалий час (більше року) застрягають на одній із описаних стадій і не переходять на інший рівень усвідомлення й проживання втрати. Виникає відчуття «Хронічного горя».
  • Які прагнуть швидкого відновлення й занурення в інші справи. Друге, протилежне відчуття «відсутнього горя», або «відкладеного горя» – заперечення, або ж придання не значимості тому факту, що близької людини вже поруч немає.  Оманливий стан, який відкладає процес горювання на довгі роки. Така людина може поводитися компульсивно, надмірно працювати, тривожитись і виснажуватися. А закрита, й одночасно неопрацьована рана готова вибухнути в любий кризовий період з накопиченою силою.
  • Які прагнуть помсти, тривалий час переслідують, шукають винного або звинувачують себе. Так зване «Спотворене горе». Людина, наче, застрягла на злості, її опановує лють і ненависть.
  • Які наче відсторонилися від життя. Вони не прагнуть спілкування, ведуть відлюдькуватий образ життя, не мають інтересів, цілей. Реальне життя їх не цікавить.
  • В яких розвилися очевидні психічні розлади (депресія, тривожний розлад, психоз, посттравматичний стресовий розлад), або хімічна,  алкогольна залежність. В такому разі людина потребує не лише допомоги психолога, а і медикаментозного лікування, призначеного лікарем.

Допомога в переживанні тяжкої втрати

  1. Такою є хороша підтримка родичів, довірливі стосунки, спілкування, готовність прийти на допомогу, відповісти на запитання.
  2. Важливими є прийняті  в суспільстві ритуали й традиції прощання з померлим, процедура констатації реєстрації смерті, отримання свідоцтва, похорони.
  3. Спілкування з тими, хто прожив біль втрати. Він має свій глибокий досвід, й поставиться із повним розумінням.
  4. Важливо розмовляти про померлого, пригадувати, плакати, сумувати.
  5. Дати час і можливість робити те, що людина хоче або може.

Отже, переживання втрати близької людини – глибокий процес, який проходить у кожної людини по своєму. Він має допомогти визнати втрату, прожити біль й відпустити людину, яку вже не повернеш.