Щодо страхів у дітей

Дідусь Ау – цікавий персонаж. Він лякав перехожих у лісі. Хоча, як згодом виявилося, йому самому було страшно і одночасно дуже цікаво, що відбувається у світі людей…

Те ж саме роблять діти. І, якщо чесно, деякі дорослі. Галасують, обзиваються, штовхаються, ображають один одного. У такий спосіб вони намагаються опанувати свою тривогу. Діти часто бувають невпевнені, що їхнє спокійне слово дійде до співрозмовника, що вдасться  звичайними поясненнями та аргументами щось довести. Дехто навіть і не здогадується, що можна використовувати слова.

Буває страшно так, що аж зціплює мову. І слова дійсно не допомагають. Тоді нормально тікати, шукаючи притулку у безпечному місці.

А бувають психологічні притулки. Це коли дитина боїться настільки, що робить вигляд, наче нічого не відбувається. У такому разі подумки дитина втекла від страшної ситуації, але при цьому фізично залишилася на місці. Вона уберегла хоча б свою психіку, ховаючи почуття у психологічному притулку, всередині себе.

Мені траплялися випадки у роботі з дітьми, коли дитина спокійно реагувала на смерть близької людини, насилля й лихо. Наче нічого і не відбулося. Дорослі бояться підіймати розмову про те, що сталося, оскільки ззовні здається, що дитина на це не реагує.

Проте в її житті відбулося багато. Страх заціпеніння закріпився у пам’яті дитини на довгі роки і тепер впливає на подальший розвиток, стосунки, її думки. Тепер є підсвідоме рішення, що такі жахи можуть повернутися у любий момент і наздогнати.  Тому, в подібній ситуації, дитина очікує повторення негативних подій і психологічно ховається: замовкає, робиться байдужою, недоступною. Вона може агресивно поводитись у схожих ситуаціях й віддано захищати почуття, так надійно приховані в середині самої себе.

 Дитині дуже страшно. І треба бути обережними: любі обійми можуть здаватися насиллям, надмірна допомога – переслідуванням. Дитина одночасно потребує допомоги і не дає можливості її надати. Тому її почуття можуть залишатися у таких психологічних притулках надовго.

Якось зараз модно говорити про нарцисизм у негативному контексті. Психологічний притулок – справжній нарцисичний прояв, що сформувався у результаті отриманої і неопрацьованої травми в дитинстві. Це сильні та глибокі почуття, коли одночасно страшно, соромно, злісно й дуже одиноко.  Психологічний притулок – те місце, що є найбільш безпечним для почуттів дитини, хоча там і доводиться залишатися наодинці зі своїми почуттями. І ніхто, крім господаря притулку, не в змозі надати допомогу, – так думає дитина.

На те вони і дорослі, щоб допомогти дитині побачити світ у кольорах. Світ не лише страшний, він ще і цікавий, різний. І люди у ньому різні.

… Дідусь Ау ховався в лісі – єдиному місці, де йому було так безпечно. Але цікавість бере своє. І знайомство з дівчинкою, яка з лагідним гумором витримувала його агресію, допомогло старенькому вибратися в люди.

Інна Жмайло
Психолог. Психотерапевт.