В очікуванні дітей

Часто так буває, що на відпускний період ми робимо перерву в психотерапевтичній роботі з дітьми. Наприкінці літа я вже з нетерпінням очікую малих клієнтів, готуюся, думаю про них…

…Скоро прийдуть діти на психологічну терапію. Уявляю, скільки захвату буде від нових ігор, впорядкованих іграшок, наново звареного пластиліну. Що там в них відбулося за літо? Цікаво же!

Окрім іграшок у мене в кабінеті є ціла купа коробочок: з ключиками, замочками, подвійним дном, у декілька поверхів і просто незвично оформлені. 

Діти, з якими ми давно не бачилися, зазвичай одразу йдуть до коробочок й перевіряють їх. Це така форма дізнатися, що у мене цікавого відбулося за цей період? Нам не обов’язково розмовляти на тему “Як я провів літо”. По іграшкам, вмісту коробочок та порядку на поличках діти якось самі визначають, яке воно в мене було.  Я їм також цікава.

У кожної дитини є своя улюблена іграшка. Головне – її уберегти й тримати у звичному для дитини місці. Маленькі клієнти усі різні і вберегти іграшки буває дуже складно. Але це принципово важливо для тих іграшок, до яких дитина відчуває особливу прив’язаність! Такі я тримаю в окремих коробочках – моїх. Особливі іграшки я дістаю перед сеансом і ставлю на місце. Тоді дитина розуміє, що я бачу її потреби та з повагою ставлюся до гри, її внутрішнього світу. 

Маленьким клієнтам потрібно знати, що вони і для мене важливі, а почуття й емоції будуть добре захищені дорослою людиною.

Інна Жмайло
Психолог. Психотерапевт.