Методи психологічної терапії дітей та підлітків

Психологічна робота з дітьми надзвичайно цікава й захоплива. Хороша налаштованість психотерапевта на дитину допомагає в невимушеній грі сприяти розумінню, підтримці й зціленню.

Діти рухливі, вони полюбляють творчість, історії, казки, і звичайно ж, іграшки. Це і є мова дитини. – От придивіться! Іграшки розкладаються в сюжеті й розмовляють мовою героя про хвилювання, невирішені конфлікти, радість дитини. Фарби, глина, пластилін, гра в пісок. Спробуйте відключитися від «дорослого» розуміння того, що з ними дитина робить і «приєднайтеся почуттями» – тут відбувається щось незвичайне!

Які ж методи частіше застосовують психологи у роботі з дітьми?

1. Терапія творчістю: малюнок, музика, танець.

Творчість сама по собі має цілющу дію. Вона дає можливість найбільш природнім шляхом висловити внутрішні переживання, конфлікти, сумніви та сподівання людини у символічній формі та відтворити їх у малюнку, музиці, грі, танці, русі тощо. Часто таємні бажання, підсвідомі почуття та емоції легше викласти у творчості, ніж виразити словом.

Шляхом проживання у процесі творчості внутрішніх конфліктів знімається напруга і розширюється діапазон можливостей для їх вирішення. Людині легко спадають на думку вдалі ідеї, продуктивні варіанти самозцілення, виникає бажання творити й створювати. Це розвиває властиву людині креативність, спонтанність, відкритість, свободу почуттів та переживань.

Творчість має унікальну властивість поєднувати фантазію і реальність. Новий досвід, отриманий у процесі творчості, інтегрується у життєву ситуацію і дає можливість висловити почуття, зробити новий досвід наглядним і використовувати його у життєвих ситуаціях.

2. Казки, міфи, легенди, притчі

Казки, міфи, легенди та притчі формують запас життєвої міцності, банк життєвих ситуацій у формі, яка легко сприймаються дитячою психікою. Їх аналіз допоможе усвідомити та принести у життєвий досвід важливу інформацію і побудувати гармонійну систему цінностей.

В казковій країні можливо все. Тому, найголовніший ресурс, який людина може взяти від чарівної мандрівки – це усвідомлення власних можливостей, якими варто навчитися користуватися.

Розповідання казок, їх створення, аналіз, дослідження часто комбінують з процесом створення ляльок, малюванням героїв, постановкою сценок, вигадуванням власних історій. Тоді діти намагаються відшукати ресурс, подолати складнощі і закінчити казку добром.

3. Пісочна терапія

Пісочна терапія пропонує дуже природно й екологічно доторкнутися до підсвідомого людини й вивести його на усвідомлений рівень. Звільнення пригніченої енергії у процесі створення пісочної композиції спрямовується на розвиток особистості та її творчого потенціалу. З’являється можливість для самовираження та творчого сприйняття світу.

Для роботи використовується дерев’яний ящик з піском і колекція мініатюрних фігурок, яка складається з тих об’єктів, що зустрічаються в повсякденному житті: природний матеріал, іграшки, люди, тварини, рослини, споруди, реальні й міфологічні герої тощо.

Коли руки торкаються піску, людина інстинктивно намагається відобразити свої почуття і думки, створюючи фундамент композиції. Погляд сам “чіпляється” за ту фігурку, яка найвдаліше опише внутрішній світ людини і допоможе встановити зв’язок з довербальними рівнями психіки. Тут розігруються ситуації, відображаються почуття, формується взаємозв’язок між різними об’єктами пісочниці.

4. Робота із глиною

Робота з глиною надає безліч можливостей. Насамперед, це творчий процес, спрямований на створення продукту. Але більша цінність роботи з глиною проявляється у тактильному контакті й взаємодії з нею.

Навіть не створивши художнього витвору та жодної скульптури, у людини залишаються лише яскраві тілесні спогади. Робота із глиною вертає нас до базових ситуацій сприйняття світу, першого року життя дитини, тілесних відчуттів. Приємні сенсомоторні відчуття дають нам розуміння того, що нас люблять, що ми в безпеці, у результаті чого формуються найважливіші базові потреби людини: прив’язаність, довіра, спокій, впевненість.

Терапевтична суть роботи з глиною полягає у інтенсивному тактильному досвіді (торкання, прогладжування, тиск на глину та її побиття), який переносить людину у довербальний спосіб спілкування, що дозволяє звернутися до ранніх проблем прив’язаності, травм, затримки в розвитку і безпечним шляхом підтримати процес.

5. Гра та лялькотерапія

Гра є не лише улюбленим заняттям для дітей, а й домінуючим видом діяльності до певного віку. Це основний спосіб взаємодії з навколишнім середовищем, що сприяє соціалізації дитини. Гра розвиває моторні та когнітивні процеси, стимулює пізнавальну активність та здатність до навчання. Вона дає можливість відчути і відтворити свої хвилювання, почуття, приховані злість, образу та смуток.

Ляльки цікаві тим, що можуть оживати в наших руках. Дитина бачить, як кожен її рух відображається на поведінці ляльки. Таким чином дитина отримує не директивний зворотній зв’язок на свої дії, що допомагає самостійно корегувати свої рухи і робити поведінку ляльки максимально виразною.

Процес створення власної ляльки – це процес створення нового життя: характер ляльки, її можливості, життєвий досвід концентруються у власноруч виготовленій фігурці. Це може бути Я-лялька, або лялька-маріонетка, пальчикова або паперова, тіньова чи мотузкова, така лялька, що виражає різні почуття, або несе в собі певні символи. У процесі виготовлення власної ляльки втілюються бажання, почуття й хвилювання. Завдяки такій ляльці створюється особливе середовище, яке стимулює розвиток особистості дитини, процес самопізнання та самовираження, а також сприяє розвитку мовлення та комунікативних навичок.

Гра з лялькою допомагає моделювати життєві історії, вирішувати конфліктні ситуації, розігрувати сценки, сюжетно-рольові ігри, налагоджуючи взаємодію та взаєморозуміння між учасниками.

Інна Жмайло
Психолог. Психотерапевт.