Коли підліток пасивний

Синонімами слова «пасивність» є апатія, бездіяльність, загальмованість, інертність. Така поведінка має місце у підлітковий період й може закріпитися, як звичка, на тривалий час. Чому ж так відбувається?

Людина може поводитися пасивно у конкретних справах, поруч з певними людьми, за деяких обставин. Або це може бути стилем життя, звичкою, манерою соціальних відносин. Пасивні люди можуть роками не працювати, не вирішувати життєвих питань, байдуже ставитися до оточення. Пасивність часто є причиною поганого стану здоров’я, шкідливих звичок та руйнівної поведінки. Або ж зі своєю пасивністю людина може зіштовхуватися у певні проміжки часу, наприклад, у підлітковому віці.

Що відбувається з пасивною людиною?  

Психологи вважають, що коріння пасивної поведінки людини приховані глибоко у дитинстві. Адже змалечку у кожного з нас є енергія для росту і розвитку. У малої дитини існує безліч ідей, як подолати драконів, перемогти велетня, і перехитрити розбійників. Креативності дітей можна позаздрити – у них є вихід з будь-якої ситуації. Коли доросла людина зіштовхується з реальними складнощами у житті, дитяча винахідливість і сміливість зникають, натомість приходить страх, невпевненість та злість.

Згусток цих переживань називають пасивною агресією. Цікаве словосполучення, оскільки приховує у собі два протилежних одне одному значення: пасивність, як бездіяльність, та агресію, як активну дію. Пасивно агресивна поведінка приховує у собі агресію, злість, роздратування й смуток у вигляді пасивного опору. Людина засмучена і роздратована, але не бачить у собі сил відкрито протистояти тиску, відверто висловлювати власну думку, боїться сміливо вирішувати складнощі. Тобто, «Ні» у такої людини пасивне, мовчазне, а накопичена напруга, яка потребує виходу, проявляється у бездіяльності, апатії, інертності й навіть захворюваннях.

Така пасивна й часто неусвідомлена агресія не має виходу, вона циркулює у думках, фантазіях, тілесному напруженні. Тоді людина швидко втомлюється, лінується, її переслідують негативні думки й неприємні спогади. Далі з’являється багато страхів, людина боїться і поводиться невпевнено, сумно, відсторонено. Здається, що питання ніяк не вирішаться, у активності немає ніякого сенсу, всі затрати марні, життя губить сенс. Людина стає вразливою до психосоматичних захворювань, залежної і руйнівної поведінки, шкідливих звичок.

Що ж робити?

  • Вчасно і конструктивно виражати агресію і невдоволення. Це нормально, повідомляти людям про Ваші почуття й думки і не варто накопичувати тривалі образи. Вам та Вашому співрозмовнику стане значно легше спілкуватися, якщо Ви будете відвертими. Мається на увазі конструктивне вираження агресії без приниження та перебільшень.
  • Усвідомлювати і працювати над своїми страхами. Так, згодна, інколи буває дуже страшно знайомитися з новими людьми або колективом, проясняти стосунки або вирішувати життєві складнощі. Легше сховатися за лінню й пасивно очікувати вирішення питання без Вас, наївно фантазуючи, що все гаразд.
  • Вчитися брати відповідальність за себе та за своє життя. Можна роками ображатися на інших людей, обставини, на себе; можна мріяти про те, що хтось зміниться і буде більш чуйним. Можливо. Але варто зробити всього на всього три кроки на шляху до вирішення будь-якої проблеми, що допоможе Вам і Вашій дитині бути «включеними» у життя.

Увага! Алгоритм переходу із пасивності у активність!

  • Усвідомте проблему. Це найскладніше, просто усвідомити, що Вам не комфортно, страшно й від того Ви впадаєте у пасивність. Від чого Вам погано? Спробуйте усвідомити Ваш стан, а також що або хто є його причиною. Але на довго не застрягайте у цьому усвідомленні, тому що проблему важливо сприймати не як ПРОБЛЕМУ, а як задачу, яку варто вирішити.
  • Поміркуйте над шляхами її вирішення. Тут важливо пам’ятати, що навіть із пащі крокодила є вихід. Не варто собі навіювати думки про безвихідне положення. У Вас має бути відповідь на запитання: «Як Я, І НІХТО ІНШИЙ, вирішу цю проблему. Що конкретно я маю зробити вже зараз?»
  • Дійте! Є думка, що якщо Ви не почали діяти протягом трьох годин, – Ви знову повернулися у пасивну агресію. Зробіть хоча б перший крок і Ви наблизитеся до вирішення питання.

Згодна, цей алгоритм підходить для легких життєвих ситуацій. Коли мова йде про тривалу пасивну поведінку; про лінь підлітка, що відмовляється від своїх вікових завдань у рості й розвитку; про дівчину, що потайки мріє вийти заміж, але і не починає шукати супутника життя; про безробітну людину, що й не намагається шукати роботу; про алкогольно або наркотично залежну поведінку; про депресію, захворювання й не цікавість до життя, – тоді варто звертатися до психолога, психотерапевта.

Це і буде наш алгоритм:

  1. Усвідомте, що у Вас, або в дитини спостерігається тривала пасивна поведінка;
  2. Поміркуйте над тим, як знайти  фахівця, що допоможе вийти із пасивного стану;
  3. Дійте – Ви, і ніхто інший не «витягне» Вас із пасивності. А психотерапевт допоможе розібратися з накопиченими почуттями, виразити їх конструктивно і включитися у активне життя.

Інна Жмайло
Психолог. Психотерапевт.